Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

МАЙОРКА - ГіБРАЛТАР

АТЛАНТИКА

 

МАЙОРКА-ГИБРАЛТАР

24.10.2012.

На Майорку ми прилетіли літаком, пару днів покаталися островом, знайомлячись з його пам'ятками, серед яких містечко Вальдемоса, де Жорж Санд і Фредерік Шопен провели одну зиму і де Шопен написав, зокрема, свій цикл прелюдів; маяки, пляжі, виноробні господарства і місцеві таверни.

27.10.
До нас приєднався наш товариш з Києва, більш досвідчений яхтсмен, який носить горде звання - яхтовий капітан. Він і буде Капітаном нашого маленького екіпажу і нашої 12-метрової яхти Chachi, що в перекладі з іспанської портової означає «Красуня». Так, утрьох нам буде непросто, проте і зметикувати на трьох приємніше ...    
Ще вдень, до прильоту Капітана, ми затоварилися продуктами в супермаркетах за заздалегідь погодженим списком. Звичайно, тушонку, гречку, пшоно, заправки для борщу-харчо-розсольнику і деякі приправи привезли з собою - такого дефіцитного товару тут не знайдеш!
До вечора, практично без зауважень, взяли яхту, але, оскільки прогноз був несприятливий (посилення вітру), то вирішили в ніч не виходити, а прогулятися до одного ресторанчика в старому місті, в якому ми з Сашком вже напередодні відвели душу морепродуктами та місцевим червоним. Посиділи відмінно!

28.10 день 1, Вихід з Пальма де Майорка.
Вранці швиденько поснідали і вийшли, і в перші ж години задуло до 30 вузлів, з поривами до 36! І хвиля! Стоїмо вахти по черзі. Проблювались усі. Години за 4 вийшов з ладу чарт-плотер (можливо хвиля залила; за ознаками – явно щось з кабелем живлення). Йдемо за нашим GPS, але це менш зручно (не виносимо його в кокпіт, щоб і він не накрився, а бігаємо весь час в салон). Дзвонили в тех.підтримку, ті сказали дослівно: «Забудьте про плотер, у вас є радіостанція з поточними координатами, відзначайте їх на карті і йдіть собі!» Так і йдемо.

30.10, день 3, Середземне море.

Йдемо третій день, побут потроху налагоджується, організм звикає до нових умов. Вчора змогли поснідати (бутербродики з шинкою), повечеряти ("антитошнотний" сочевичний супчик з імбиром) і навіть зберегти це все в собі. Сьогодні ризикнули поснідати ґрунтовніше: біфштексами з салатом, поки тримаємося.
Штормило сильно тільки перший день, вже не знаю якої висоти була хвиля (не до оцінки було), а вітер тримався від 28 до 36 вузлів. Між блюванням оцінили якість «мустовських» непромоканців - комір дійсно захищає і від хвилі, і від дощу!
За ніч вітер затих, хвиля - залишкові після шторму "мертві брижі" (дуже неприємно качає), і тільки на третій день стала вже нормальна хвиля. Вітер на другий день був майже ніякий, плюс часом левентік («вмордувінд»), так що йшли під мотором, на третій день - трохи краще, хоч і слабкий (9-14 вузлів), і крутить від галфвінда до бакштага і навіть фордака (ніколи не бажайте яхтсменам попутного вітру, на галфвінді ми йдемо набагато швидше!). Але все ж можемо йти під вітрилом від 4,5 до 5,5 вузлів, а це вже непогано!
Часом з'являються дельфіни, один навіть пірнув під човен, чим здійняв тривогу на ехолоті (серед моря – глибина 6,2 метри!). По судновому ходу, мористіше нас весь час йдуть суховантажі та контейнеровози, а також шастають "агресивні натовські субмарини". Поки наші шляхи майже не перетинаються, але вже у вузькому проході Гібралтару всі ми зіллємося в один потік, і треба буде встигати розходитися з ними. Та до Гібралтару ще треба дійти ... Зараз перебуваємо на підході до мису Cabo de Gata. Насправді, мис цей ми бачимо вже з ранку, а ось дійти до нього - це ще ой як не скоро, тільки на вечір або навіть вночі. Проте, може, це й на краще, бо наш чарт-плотер, який виявився не зовсім мертвим, показує тільки в нічний час доби. Тобто він працює весь час, але яскравість екрану у нього настільки низька, що при сонячному світлі його взагалі не видно. Тому вдень ми користуємося своїм GPS і планшетом (який в офлайні працює як GPS), а вночі - чарт-плотером. Але Саша придумав, а я вдосконалила систему затемнення для періодичного заглядання в чарт-плотер і тепер, обклавши м’якими «сидушками» чарт-плотер і голову вахтенного можна і вдень в нього зазирнути!
Ще виявилося, що не працює індикатор рівня палива, весь час показує повний бак, а ми вже як мінімум день на движку торохтіли... Залишається сподіватися, що в марині на Пальмі нам дійсно залили повний бак, ну, а дійдемо до Гібралтару, заллємось дизелем і подивимося скільки спалили. Добре все ж таки, що ми наполягли на запасних каністрах з дизелем (решта яхт начебто їх не брали)!
З вахтами теж потроху входимо в ритм: денні вахти несемо по 4 години, нічні - по 3, при цьому Сашко і капітан наполягли на тому, щоб 3 нічні вахти несли вони, у мене ж – остання вечірня (з 18 до 21 години) і перша ранкова (з 6 до 9), тобто найкрасивіші західні та світанкові вахти - всі мої.

До вечора вітер зовсім скис до 3 вузлів, так що йдемо під движком і можу писати ...
Повечеряли нарешті зовсім по-людськи: спагетті з вином (капітан - з віскі). Дельфіни супроводжують всю дорогу, навіть незручно було мити посуд після вечері і зливати в море цю хімію!

31.11 на підході до мису Sacratif, день 4.
Нарешті вітер з'явився, та ще й який! Ніякий GRIB такого в своїх прогнозах не давав: знову задувало до 35 вузлів! І при цьому - виключно в морду, куди не поверни! Так що ми увесь день боролися всіма можливими і неможливими силами з вітром, випалили, напевно, майже весь дизель (точно сказати не можна, адже індикатор паливного бака показує весь час повний), дозаправились у морі шляхом переливання з запасних каністр (при цьому Сашко, відсосуючи дизель через шланг, напився цієї гидоти! Навіть ром не забиває такий «аромат»), а в результаті все одно не змогли пройти мис Sacratif і прийняли рішення зайти в найближчу марину. Для цього довелося повернутися на 17 миль назад (а це 3 години!). Зараз стоїмо в Адрі – маленькому рибальському містечку біля підніжжя гір Sierra Nevada, вирішуємо усі ті проблеми, що набігли за перші три дні. Повечеряли (бо ж снідати не довелося через сильний вітре) і зараз відвалюється відсипатися, завтра допишу ...
01.11 з Адри, день 5.
Так от, учора повернулись на 17 миль назад щоб сховатися в найближчу марину містечка Адра, де перш за все сподівалися заправитися дизелем і відремонтувати те, що не працювало. Пришвартувалися нормально (марина справді добре захищена), але заправки в ній не виявилося. Залили в бак усе, що було в каністрах. Сьогодні викликали таксі по телефону: дядько, звісно, говорить лише іспанською, Сашко – італійською, з 2 головними іспанськими словами "порт" та "дизельне паливо". Начебто зрозуміли, що таксист приїде за 5 хвилин, Саша і капітан пішли чекати його біля входу в марину, щоб з каністрами під'їхати на найближчу заправку, привезти, перелити в бак яхти, ще раз з'їздити і т.д. І це ще буде за щастя! Якщо вдасться таким чином заправитися - будемо виходити, а там вирішимо, чи зможемо дійти до Гібралтару чи доведеться заходити ще в якусь марину дозаправлятися.
Учора за вечерею (ніхто ж не снідав і не обідав через бовтанку й зустрічний вітер) обговорювали ситуацію, все здавалося повною невезухою: тахометр не працює, індикатор рівня дизеля в танку не працює, чартпорттер - працює тільки вночі, чартерна компанія обіцяє майстра з лагодження цього всього лише в п'ятницю до вечора. Після вечері накатали лист в компанію з детальним викладом проблем, вказавши, що з їхньої вини ми можемо вчасно не прийти на Тенеріфе і т.п. - Лист турецькому султану ...
Проте зранку справи пішли на краще. Спочатку несподівано вирішилося питання з чартплоттером: спочатку чартерна компанія надіслала мейл з описом вирішення проблеми яскравості, спробували – не вдалось. Я подзвонила менеджеру чартерної компанії, він по телефону пояснив, які кнопки і коли слід натиснути і сталося диво - чартплоттер запрацював, переключившись у денний режим!
Друге диво сталося, коли Сашко завів двигун (а бува ..) і виявилося, що тахометр працює!
Натомість, вранці виявилося, що закінчився інтернет у планшеті (хоча купували начебто на 3 тижні, з них перший - безкоштовно). Після сніданку пішли в порт спробувати оплатити інтернет, подивитися погоду і отримати відповідь на свій лист. І тут виявилося, що сьогодні - день святого Дієго! Ну, самі розумієте, жоден справжній іспанець в таке свято не працює. І це ще одне диво, що такого святкового дня все ж вдалося знайти інтернет-кафе, купити ще одну сімку з 5 єврами (більше – не можна, поповнювати можна тільки коли використовуєш ці євро для планшета, тому тепер використовую інтернет економно) і подивитися прогноз: вітер на найближчі дні так само в морду, а по силі 10-15 вузлів, але такий само прогноз був і на вчора, а насправді виявилося, що до 35 вузлів задувало ...
Приїхали Сашко з Капітаном й іспанцем-таксистом з каністрами з дизелем. Почали доливати - знадобилось всього близько 10 літрів до повного бака, так що вдруге вже не поїхали на заправку. Тепер будемо окремо вести облік годин роботи двигуна і, знаючи приблизно витрати пального на годину ходу, розраховувати скільки приблизно палива залишилося в баку.
Ну от, таким чином всі проблеми начебто більш-менш вирішені, Сашко з Капітаном пішли на рекогносцировку до моря, потім будемо вирішувати, коли виходити.

01.11, вечір, пока ще з Адри.
Все ще стоїмо в марині ... Вночі та вранці вітер ущух (поки бігали вирішували паливні проблеми), але під час обіду (супчик харчо  - респект магазинній заправці!) знову роздуло до 19 вузлів тут, у захищеній марині. А що ж тоді там у відкритому морі і на мисі?! Та й скачаний прогноз теж не обнадіює. Вирішили чекати, може вночі трохи вщухне - спробуємо вислизнути. Нам би до Малаги дійти - там вітри зручніші ... Хоча зараз, поки писала, вітер тільки посилився.
Пройшовшись рибацьким портом Сашко знайшов абсолютно автентичну рибальську таверну (пластикові столи без скатертин, публіка - виключно свої рибалки після розбирання неводів, і головне - найсвіжіші, щойно виловлені морепродукти!) Йдемо туди вечеряти!

02.11 з моря Альборан, день 6.

Шоста доба походу виявилася не такою вже й поганою.
Напередодні увечері, вийшовши з чудового рибальського трактиру в Адрі побачили, що вітер стих і ми тепер можемо нарешті відійти від молу (оскільки перед цим задував навальний вітер, який вдавлював яхту в швартовну стінку і нашим малим екіпажем ми навряд чи могли б відійти, не побивши човен). Вийшли в море в 9.30 вечора, спочатку вітер і хвиля здавалися не великими, але чим ближче ми підходили до мису Sacratif (від якого були змушені повернути назад в Адру день тому), тим більше посилювався зустрічний вітер і зростала хвиля. Вже починало здаватися, що це якесь зачароване місце! Майнали вітрила, йшли під движком, ставили зарифлені грот і стаксель, але в левентік (вітер в морду) човен ледве йшов. Години до 6 ранку були нарешті на траверсі злощасного мису і через годину - півтори нарешті залишили його по кормі!
Ну, а надалі вітер трохи стабілізувався до 15-18 вузлів і цей, хоч і не зовсім зручний крутий бейдевінд все-таки дозволяв іти в лавіровку у напрямку Гібралтару між африканським й іспанським узбережжями Середземного моря. Пообіді, нажаль, і він скис, хвиля вляглася і море покрилося легенької брижами. Повний штиль. Змайнались, йдемо під движком. При цьому не забуваємо вручну рахувати мотор-години, бо лічильник і індикатор рівня дизеля в баці так і не запрацювали (на відміну від тахометра).
За день значно збільшилася кількість суден (переважно великовантажних), що рухаються паралельним з нами курсом, на Гібралтар. І всі ми за якийсь час маємо пройти через цю вузьку протоку, як через шийку пляшки. Вдень легко роздивитись, хто і в який бік іде: хто перетинає наш хід, хто йде паралельно, хто - назустріч. А от як стемніє, то доведеться ідентифікувати ці великі новорічні ялинки виключно за їхніми різнобарвними вогнями.
Погода на вечір погіршується: якщо вдень можна було приємно подрімати в кокпіті на сонечку, підклавши під голову грота-фал, то до 6 вечора все поступово затягує якоюсь млою, ох не на добро все це ...
Перед своєю вахтою встигла освоїти скороварку (недарма ж ми її домагались в компанії!) і зварити борщик. Ось зараз і скуштуємо ..

03.11 з Гібралтару, день 7.
Ну й нічка була! Годині о 6 вечора напередодні, саме на мою вахту, почався дощик, дрібний і гидотний, вітер тут же скис, але головне - все заволокло чи то імлою, чи туманом, і усі ці суховантажі, які разом з нами тягнуться паралельними курсами до і з Гібралтару відразу перетворились в якісь розмиті точки-кросворди. Ми разом фантазували над тим, що може означати: розмита точка на 2 години по курсу, не змінює пеленг. І де у тих судів, йдуть з нами паралельним курсом, обов'язковий зелений бортовий вогонь? На вахту вийшли усім екіпажем, думали так і йти до самого Гібралтару, у 6 очей, але потім зрозуміли, що спати все таки треба, і несли вахти згідно з графіком до підходу до Скелі. Години до 3 ночі імла розвіялася, але погодні умови все одно залишаються не легкими. Через такий туман нести вахту було складно: і страшно пропустити в тумані який-небудь контейнеровоз, і в той же час страшенно засиналось. Допомагали дельфіни: вони постійно йшли поруч з яхтою і, періодично пірнаючи під нею, збивали ехолот і він піднімав сигнал тривоги ("глибина під нами менше 3,2 метра!"). А коли лягла подрімати між вахтами в носовій каюті, то навіть чула «розмови» дельфінів, їхнє характерне попискування!
Прийняли рішення спеціально сповільнити хід, щоб підійти до марини в Гібралтарі не вночі, а зі світанком. Так і вийшло: о 8 почали заходити в бухту, а до 9 підійшли до марини, заправилися на вході паливом і ошвартувалися!
Докупились у супермаркеті (субота - а працює! Пощастило!), прогулялися містом, подивилися прогноз погоди, поспілкувалися з колегами, за вечерею поміркували про плани. За нашим маршрутом в Атлантиці все ще лютує циклон, і виходить 2 найближчі дні - вітер в морду, а потім напрямок трохи змінюється, але 30 вузлів (а за нашим 6-денним досвідом вірити прогнозам взагалі не можна, там де GRIB показував 10-15 вузлів в дійсності виходило 30-35)! Досвідчений колега з Пальми радить виходити не раніше понеділка. Думаємо, варто прислухатися. Це, швидше за все, означає, що на Мадейру ми вже (на жаль!!) зайти не зможемо ...

4.11, день 8.
Сьомий і восьмий день подорожі провели у відпочинку та плануванні наступного переходу. Випрали майки-сорочки-труси і посушили у пральні марини, що особливо важливо, бо без сушіння речі тут взагалі не сохнуть: два дні провисіли комбінезони-непромоканці (які не можна прати та сушити в сушці) і яхтові шкіряні туфлі і так і не підсохли! Так що завтра з ранку доведеться влазити в мокре, ну, може, на нас воно на вітрі швидше підсохне.
Довго і з задоволенням поспали, сходили в місто. З нагоди вихідних місцеве населення сидить в численних кондитерських, кількість яких у центрі міста перевищує розумні межі! І в суботу, і в неділю всі наші спроби знайти необхідні овочевий магазин й інтернет-кафе незмінно наривалися на здивовані заперечення місцевих: ні, неможливо, сьогодні ж вихідні, нічого не працює! Добре, супермаркет ми вчора таки знайшли й поповнили запаси продуктів (з водою якось схибили, на борту залишилося 56 літрів, тепер будемо витрачати питну воду на цьому переході більш економно), але всі інші магазини, аптеки і т.д . були зачинені. А вже про сьогодні я й не кажу - і супермаркет теж не працює. Звичайно, так "перепрацьовуватись" і хотіти, щоб у них кризи не було?!
З усіх магазинів у місті працювали тільки 2: китайський і індійський. Саме в китайському магазинчику ширвжитку вдалося купити антиковзаючі кухонні підкладки - незамінна річ у морі. Тепер я спокійна, що і готувати в качку зможу, і поїсти буде можливість (без таких прокладок під час бовтанки тарілки-вилки-ложки-хліб літають по столу!).
Вирішено виходити завтра зранку, з відливом, і тримати курс на Канарські острови, на Гран Канарію, без заходу на Мадейру. Ну, не виходить вже за часом. До островів - близько 700 миль, тобто за 6-7 днів маємо дійти ... Просиділи півдня в інтернеті, вивчаючи прогнози погоди на маршрут, але якось після того, що він "напрогнозував" по середземноморській частині маршруту, довіри до нього особливої немає. Все ж, будемо сподіватися ...
Далі вже точно не буде зв'язку, так що будемо старатися раз на день отримувати прогноз з Києва по супутниковому телефону в формі смс-ки.

 

Далі >>

   
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти