Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Рим

На сході Сицилії

На заході Сицилії

 

9-й день. Agrigento – Sciacca (162 км).   Між Агрідженто і Шіяка є ще одне древньогрецьке місто, зараз це Седжеста, з залишками храмів. Проїхати до нього можна як автострадою, так і регіональною дорогою ближче до моря. Регіональною – набагато приємніше. Але перед тим як їхати туди ми заїхали кинути речі до нашого B&B Соляріс (www.bbsolaris.com) на цю ніч. Ось тут нам пощастило (мабуть закон компенсації спрацював)! Гарний будинок, прекрасні просторі кімнати, сад, все це на височенному березі  моря, чисто, гостинні господарі. РАДИМО!
Але коли, випивши по келишку вина на своїй веранді, ми приїхали до Седжести, то зрозуміли, що цього теплого недільного дня замість того щоб ходити під дощиком чималенькими археологічними розкопками, ми б радше посиділи в місцевому барі-енотеці, поговорили б з барменом, чоловіками, що спокійно потягували мальвазію і… ми здались! Так, не потрачені на квитки гроші ми з задоволенням пропили і, повірте, ні краплі не шкодуємо про це!

10-12 дні. Sciacca - S.Vito lo Capo. (138 км). Все коли-небудь закінчується, закінчувались і наші квітневі пошуки задоволення. Якщо Сицилія є кінцем Європи, то Сан Віто ло Капо – це північно-західна окраїна Сицилії і стоїть вже на Теренському морі. Тут, неподалік тихого хуторка Макарі у гостинного Джузеппе  (B&B www.laginestrasanvito.it) в будиночку біля моря, ми планували спокійно провести останні три сицилійські дні, влаштовуючи виїзди в околиці та споглядаючи заходи сонця вечорами.

Заїхали і до Сан Віто ло Капо – містечка з північноафриканським присмаком, пляжами і маленьким портом. Тут вже працювали (березень все ж таки) два припортових ресторанчики, де ми й вечеряли, пліткуючи з аборигенами.

Крім того з’їздили у стовідсотково норманське містечко Еріче (Erice), що приліпилось на вершині високої гори в 30 км від нашої ночівки.

Місце дивне, з якоюсь казковою атмосферою, «широкі» вулички що ведуть в нікуди, з гори відкриваються чудові панорами на море і гори, рівнини і соляні розробки Трапані…Таке довго залишається у спогадах.

Завітали ми і до Палермо (110 км від нас), причому на оглядини основних пам’яток міста нам вистачило одного світлового дня, так що до заходу сонця знову встигли до себе в Макарі. Дорога туди, між іншим, проходить повз друге в Італії (після Каррари)  родовище мармуру. Практично дві гори повністю мармурові, інколи шар ґрунту над каменем становить лише 20-30 см.
В Палермо нас вразили чотири речі: бруд, гомін, колишня пишнота міста і повна зневага до правил дорожнього руху. Таке враження, що це колись справді був центр могутньої метрополії, а потім колонізатори пішли, а колонія повільно занепадала. Стоять пустками і руйнуються прекрасні палаци і будинки в центрі міста, круг яких снують туристи…

А от що дійсно надзвичайне, так це Церква Сан Джезу (або Casa Professа), стіни якої розквітчані рукотворною різьбою по каменю місцевих майстрів.

І капела Палатина, такий собі дивний сплав з мавританського, норманського і візантійського стилів. Що поробиш, так вони послідовно будували-добудовували, але, хвала Богу, не руйнували творінь попередників, а навпаки - намагались їх достойно перевершити.

13-й день. Palermo– Roma – Kиїв.  Переліт пройшов майже нормально, не враховуючи «легкого» запізнення в Рим на 30 хв. і зумовлений цим забіг з валізами через весь аеропорт Фьюмічіно. А що ще чекати від кінця Європи?


   
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти