Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Лісабон

Рібатежу

Дуору і Бейра

Алентежу, Альгарве

Біля Лісабону

 

5-6-й дні. Aveiro – Porto - Pinhao (233 км,  4 години в дорозі). Їхали довго, бо вирішили проїхати «живописною» дорогою понад р.Дуоро від Порто до Регули. Виявилось, що вона не надто «живописна», проте вельми звивиста, бо петляє горами. В той час як найхарактернішими краєвидами з виноградниками найкраще милуватись з дороги, що проходить уздовж ріки, а ще краще – із самої Дуоро.
Та перш за все ми завітали у столицю портвейну – місто Порто.

У заповнену туристами лівобережну частину міста ми дістались верхньою частиною мосту, але тільки заради того, аби відразу ж повернутись на правий берег.

Саме тут розташовані складські приміщення з портвейном, що поступово визріває, а на набережній є безліч закладів, де його можна неквапом продегустувати, споглядаючи місто, річку, перехожих.

Відпочивши тілом і душею, подихавши ароматами Порто і портвейну, ми поїхали понад Дуоро до містечка Піньяну, де на одній з виноробень нас чекала ночівля та відмінна вечеря, що її приготували господарі просто на терасі із мальовничими річковими краєвидами.

Наступного дня ми проїхались на типовому португальському човні вгору-вниз по річці: кожен поворот ріки відкривав ще мальовничіші види! З’їздили у розташоване неподалік місто Ламегу (110 км), відоме своєю церквою Носса-Сеньора-душ-Ремедіуш, до якої ведуть 686 сходинки. Дорогою милувались красотами «країни» Дуоро.

В місті гуляв ярмарок, де ми й понакупали усіляких місцевих м’ясних та сирних  смаколиків (а вино в нас було своє, як-не-як на виноробні живемо!), та й влаштували собі чудову вечерю на нашій терасі під співи соловейка.

7-й день. Pinhao – Monsanto (283 км, 3 години в дорозі).  Час на Дуору летів непомітно, та треба було переїжджати у «найтиповіше португальське село» як назвав Монсанто диктатор Салазар. Виявилось, що насправді село найсамобутніше. Воно приліпилось  до схилу високого пагорбу, верхівку якого займає тамплієрський (а який же ще?) замок, що захищав перших мешканців Монсанто. Звичайно ж, всі хотіли жити поближче до захисника, а оскільки пагорб був рясно завалений валунами, то й будинки будувались навколо і серед них. З часом замок зруйнувався, а село живе. І дарує радість і відпочинок подорожнім своїми вуличками-площами та спокійним ладом життя.

В селі є чудовий приватний готель  Estalagem de Monsanto  www.monsanto.homestead.com (колишня пусада), коштує недорого (70 євро зі сніданком), але враховуючи, що в них зараз йде перерозподіл власності ми трохи помучились коли робили замовлення, а от платили вже на місці. Проте вид з вікна номера на долину був компенсацією за страждання. Село ми обійшли двічі: вдень та вранці. Рекомендуємо!


Далі >>

   
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти