Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Лісабон

Рібатежу

Дуору і Бейра

Алентежу, Альгарве

Біля Лісабону

 

3-й день. Lisboa – Obidos  – Tomar (213 км). Замовлений ще з Києва автомобіль (www.auto-jardim.com  через сайт www.leisurecar.com) був вранці доставлений до нашого готелю. Фірма місцева, з головним офісом в Альгарва. Вартість оренди дизельного Renault Clio на 11 діб склала 274 євро, включно Super C.D.W (штука на ненайкращих португальських дорогах зовсім не зайва). За годину з чимось приїхали в Обідуш, місто-фортецю, з усіх боків оточене похмурими мурами, але з радісними й веселими хатками всередині.

Обійшли навколо міста мурами, поблукали вуличками й магазинчиками з сувенірами ручної роботи, випили по келиху червоно (але якого!!), та й поїхали далі в Томар.

Прикрасою цього міста є чудово збережений замок тамплієрів, тобто Ордена Христа, і їхній же монастир Convento de Cristo, з вражаючою уяву своєю міццю та легкістю, багато оздобленою круглою церквою, монастирськими подвір’ями і складними кам’яними візерунками.

Заночували ми в B&B Quinta da Anunciada Velha  www.anunciadavelha.com, колишньому монастирському подвір’ї, що було куплено далеким предком господині (між іншим графині) у … тамплієрів. Садиба вишукано декорована, зі смаком і любов’ю. Графиня Софія, с якою ми розговорились, розповіла нам цікаву історію родини та пожалілась на місцеві негаразди. Після чого порадила нам пару ресторанів на вечір і марку місцевого вина. І ми подались вечеряти.

4-й день. Tomar – Coimbra - Aveiro (186 км).  Цього дня ми запланували зовсім незначний переїзд, до того ж пересувались головними автомагістралями, тому й в Коімбрі були вже до полудня. Старовинне романтичне місто, із старовинним університетом на верхівці пагорба, відомим своїми традиціями (справді, студенти у чорних мантіях, схожі на шпаків, снують містом і університетом) і місцевим студентським фаду, яке, як кажуть, менш трагічне і більш життєстверджуюче ніж лісабонське (студентський фольклор все ж таки).

Проте фаду ми не послухали, оскільки поспішали до океану, в Авейру. Колись це місто стояло на узбережжі та через природні катаклізми було «відкинуто»  в глибину суші, а на березі залишились доладні смугасті рибацькі будиночки, церква й ресторанчики, де пропонувалась кальдейрада (традиційна португальська страва - тушкована риба з овочами) у дуже апетитних каструлях.

Ми не піддались гріху обжерливості, а вирішили зберегти сили на вечір, тому що мали ночівлю в іншій частині міста Авейру – на каналах. Саме через них місто й отримало «оригінальну» назву – «португальська Венеція». Ночівлю ми собі знайшли в  Hotel Jardim  www.hoteisafonsov.com.pt/jardim/entrar_uk.htm, який стоїть не на самих каналах, а в тихому районі, біля парку. Міськими каналами плавали мальовничі човники, а на берегах буяв Першотравень (демонстрація, пиття напоїв, базар і концерт).

Ну й ми собі трохи погуляли, скуштували місцевий спеціалітет ovos moles (солодкуваті жовтки яєць у цукровій обкладці), запили їх винцем, потім смачно повечеряли в одному з численних ресторанчиків і … спати.  
РЕМАРКА: Про ландшафт і клімат. В перші дні у Португалії нас не залишало відчуття того, що перетнувши всю Європу, ми немов би нікуди й не виїжджали. Поміркувавши над цим феноменом, дійшли думки, що справа у типі рослинності, яка, на перший погляд, мало відрізняється від нашої. Контрастуючи з сусідньою напівпустельною Іспанією португальська земля зволожується численними річками, озерами і ставками. Плюс вологість з океану. Саме тому вся країна вкрита розкішним зеленим килимом, що складається як з тропічних рослин, так і з рослин помірної зони. І,незважаючи на несподівані сполучення (сосна-евкаліпт -клен-дуб), загальна картина дуже схожа на наші краєвиди. Цією ж вологістю визначається, як нам видається, і своєрідність португальських вин.

Далі >>

   
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти