Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Лісабон

Рібатежу

Дуору і Бейра

Алентежу, Альгарве

Біля Лісабону

 

1-2-й дні Lisboa.  Летіли довго (4,5 години) і прибули у Лісабон надвечір. В аеропорту не стали чекати на shuttle-bus, сіли на звичайний рейсовий автобус, зекономивши дещицю євро та за 20-25 хвилин були вже на авеню da Liberdade біля нашого готелю Ibis Lisboa Liberdade (www.ibishotel.com). Готель невеликий і, хоча й розташований у центрі, недорогий та затишний.

Кінець дня пройшов у «нетрях» кварталу Байру-Алту, одного з районів міста, у пошуках закладу з «фаду». Цим словом називають особливий тип лісабонського міського романсу, присвяченого підступам долі (фаду й перекладається як доля). Ввечері його співають у різних ресторанчиках, проте нам кортіло знайти щось на дуже туристичного штибу.

Знайшли, й чудово повечеряли знаменитою сушеною тріскою (bakalhau) та іншими рибками, запиваючи все відмінним білим вином та слухаючи пристрасну співачку, що співала під гітарний акомпанемент.

Концерт закінчився, глядачі, подякувавши квітами співачці розійшлись, а ми продовжували потягувати вино, закусюючи його місцевими сирами. І тільки-но ми замовили біле порто, як у вже напівпорожню залу повернулися музики, налаштували гітари і один з них заспівав власні пісні про долю. Це було прекрасно, дуже приватно і з душею. Та й порто був відмінним. Ми досиділи до кінця, подякували виконавцям і почимчикували до готелю нічними вуличками.  Як добре, що ми сюди приїхали!
Наступного дня вдосталь находились міськими схилами, прорізаними різнокольоровими вуличками та гаптованою візерунками бруківкою тротуарів, а потім сіли у трамвай 28 маршруту, колії якого виписують хитромудрі петлі всіма пам’ятками старого Лісабону.

 

Після чого вирушили вже сучасним швидкісним трамваєм у район Белем, звідки, власне, й починались усі Великі географічні відкриття. Там стоять два пам’ятника тій славетній добі. Перший – старовинна башта, що колись стояла посередині ріки Тежу і вказувала дорогу мореплавцям. По закінченні великої доби вона «прибилась» до берега (бо ріка змінила русло) й стала туристичною атракцією. Другий – сучасний монумент тим далеким славним рокам, прикрашений зображеннями героїв-першовідкривачів та їх покровителів.

А поруч височить шедевр – монастир Жиронімуш, останній притулок  Вашко да Гами та Луша да Камоенса. У всіх путівниках його називають еталоном готичного стилю «мануеліно». Та хіба можна називати цю шалену фантазію, витонченість і велич еталоном? Це просто свято в камені!

І на стінах монастиря, і всередині його нас неабияк здивувало постійне поєднання хрестів тамплієрів з армілярною сферою – першою мапою зоряного неба, що вела вірним шляхом португальських мореплавців. Таке сусідство нас дещо збентежило. Здивувала також і фігура онука короля, Генріха Мореплавця з тією ж сферою в руках на пам’ятнику Великим географічним відкриттям. Він – попереду, а вже далі за ним йдуть власне першовідкривачі.

Далі – більше. З’ясувалось, що саме цей Генріх Мореплавець був великим магістром Ордена Христа. А Орден Христа з’явився після того, як король Португалії перейменував в нього Орден лицарів Храму або ж тамплієрів! Тобто, в той час, коли по всій Європі, підданий анафемі Ватиканом орден фізично знищувався, в Португалії він отримав захист, землі й монастирі в подарунок від короля Даніша.  А заради повного захисту від гонінь ним же був й перейменований у Орден Христа. І от «збіг обставин»: десь за сто років потому й почались Великі географічні відкриття. Подивіться на португальські каравели – на їхніх вітрилах хрести тамплієрів, тобто Ордена Христа!

А компас і армілярна сфера, що були подаровані тамплієрами – засоби цих відкриттів.

Забігаючи трохи наперед зауважимо, що саме Генріх Мореплавець й заснував першу морехідну школу на мисі Сагріш, де й до нашої пори збереглась учбова «роза вітрів» - навчальний посібник з навігації.
І саме після цих відкриттів Португалія й перетворилась з периферійної держави у могутню колоніальну імперію…
До центру Лісабону повертались натхненні власним відкриттям.

РЕМАРКА: Щодо наших лісабонських пересувань. Якщо ви плануєте провести в місті день-другий, то найкращим буде купити єдиний квиток на 24-48 годин. Він коштує трохи більше 2 євро за добу, але надає право пересуватись протягом всього терміну всіма видами лісабонського комунального транспорту Carris (включно фунікулери). Окупається за дві-три поїздки. Продається у різноманітних магазинчиках.

Ввечері завітали у заздалегідь знайдену маленьку таверну-ресторанчик. До вечері взяли місцеве вино – і воно було надзвичайне. А дегустація порто після вечері у Центрі порто при Інституті порто, ще більше посилило наш захват. Як добре, що ми сюди дістались!!

РЕМАРКА: Про португальські вина. Який контраст із Сицилією! Всі вина, незалежно від кольору, - пречудові!! Хіба що нам не дуже сподобались «vinho verde», може окрім рожевого «Mateus». Але всі інші й білі, й червоні були просто перфектні! Та й ціни-ціни!.. В магазині можна купити пляшку надзвичайного вина за 3-4 євро! А келих може обійтись і в 50 євроцентів! Здебільшого вина робляться з місцевих сортів винограду, навіть з тих, з яких виробляють порто. Дивовижне сполучення вологого і теплого клімату, південного сонця,  яскраво червоного ґрунту й хисту місцевих виноробів назавжди перетворили нас на пристрасних прихильників португальських вин.

Далі >>

   
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти