Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Штірія

Умбрія

Тоскана

 

6-й день. Stainz - Gabicce Mare (700 км, час в дорозі 6,5 годин).  Як би не вабили нас штірійські пасторалі, час був рушати далі на південь, до Умбрії. Проміжну зупинку запланували у невеликому містечку біля моря Gabicce Mare, неподалік від Ріміні. Пощастило і з погодою, і з готелем (La Rotonda sul Mare www.larotondasulmare.it), що стояв просто на пляжі. Вечір був напрочуд теплим і спокійним, захід сонця - казковим, вино - ароматним, їжа, здебільшого різноманітні морепродукти,- відмінною.

Господарі готелю й ресторанчика – молоде подружжя, та й взагалі увесь бізнес родинний. Чарівний дизайн для усіх кімнат готелю вони придумали і втілили самостійно, власними руками. І кожна кімната вийшла неповторною і трохи незвичною.

7-й день. Gabicce Mare – Urbino - San Marino – Montefalco (346 км).  Настав ранок наступного дня і, незважаючи на те, що пішов дощ, ми попрямували далі, в напрямку Умбрії. Але оскільки поруч з Gabicce Mare, за високу скелю «зачепилась» карликова республіка San Marino (знайома всім, хто в дитинстві колекціонував марки) ми, природно, заглянули й туди. Перехопили місцевих закусок, випили по бокалу червоного вина та й поблукали собі по державі, тримаючись подалі від юрб «організованих» туристів.

Надихавшись санмаринівською мжичкою, спустились з гір і вже пообіді прибули у Montefalco, батьківщину Sagrantino dі Montefalco. Зупинились у B&B (Antico Frantoio Brizi www.frantoiobrizi.it), що належить двом хоч і не молодим, проте винятково чарівним сестрам  Маріаріті та Емануелі.

Крім B&B, сестри володіють також невеличким ресторанчиком, магазином і маленькою олійнею, де виробляють оливкову олію. Працює вся родина разом – Італія! І найголовніше - сестри є досконалими знавцями і патріотками своєї землі, і до того ж фантастично вміють про неї розповідати. Спілкування полегшується завдяки тому, що їх гості, якщо звичайно забажають, можуть вечеряти вдома, дегустуючи місцеві вина й насолоджуючись бесідою один з одним, й з господинями.  Хочемо відразу підкреслити не лише кулінарну майстерність сестер, завдяки якій ми змогли насолодитись місцевими стравами, але й навдивовижу  гостинну атмосферу, що постійно панувала за столом.
Сполетто, головна долина Умбрії, якщо дивитись не неї з мурів Монтефалько, вражаюче нагадує пейзажі епохи Відродження, а домінуючий в умбрійській архітектурі романський стиль підсилює загальне враження.

Два наступних дні ми накручували кілометри по Умбрії, навідуючи розташовані поблизу містечка, церкви й монастирі. Оскільки практично всі храми мали фрески кращих майстрів Відродження: від Пентуріккіо до Рафаеля, прогулянки містами та милування соборами і фресками стало нашою головною справою і відпочинком. А крім того, були ж ще й  пам’ятники античної епохи, наприклад, величний і чудово збережений акведук Понте-дель-Торро в містечку Сполетто, під яким проходить головна магістраль долини віа Фламінія, що наслідує античну римську Фламінієву дорогу, яка з’єднувала колись Рим і Ріміні.
РЕМАРКА: Під час наших екскурсій ми звернули увагу не невеличкі, часто-густо мобільні, проте чудово обладнанні гастрономічні ятки з написом Porchetta, тобто  порося, які можна було знайти як в містах, так і на віа Фламінія. Скуштували й зовсім очманіли: гаряче, соковите, але добре пропечене м'ясо молочного поросяти із скориночкою, що похрумує на зубах, «подавалось» достойної поваги товщини нарізками між двома шматками ще теплого селянського хліба.  Здуріти можна!  Такий «фаст фуд» ми готові були їсти в необмеженій кількості, та й що могло б нам завадити?!

Ще вдома ми по карті роздивились, а наші господині нам нагадали, що за 30 кілометрів від Монтефалько стоїть місто Ассізі. Назва міста відразу асоціюється з ім’ям Святого Франциска Ассізського, засновника ордену францисканців. В Ассізі він народився, тут почав свою святу дорогу, проповідував звірям і птахам і після всіх своїх багаторічних трудів помер недалеко від цього міста. Прах його було поховано в тому ж місті і зараз над ним височіють величні монастир і собор, навпроти входу в який зображено символ святого і напис МИР.

Незважаючи не деяке протиріччя між вченням св. Франциска щодо величі бідності та необхідності відмови від благ світу, та розмірами і багатством головного Ассізського собору, місце вельми цікаве і вартує того, щоб там побувати. Між іншим, в Європі велика кількість людей захоплюється пішохідними походами по місцях, пов’язаних з св. Франциском, видається спеціальна література на цю тему, детальні путівники, мапи і таке інше. Люди ходять в  немалих кількостях, поєднуючи паломництво з любов’ю до здорового стилю життя і можливістю недорого покуштувати чудові вина.
РЕМАРКА: Гостюючи у наших чарівних господинь, ми щовечора дегустували різноманітні місцеві вина. Але два з них  -  Montefalco Rosso і Sagrantino di Montefalco - одного й того ж виробника Наполіні (http://www.napolini.it) справили на нас надзвичайне враження. На наше прохання Емануела передзвонила їм, після чого ми заїхали на виноробню де й побачили саму матір родини, одного з її синів та ще одного робітника за підготовкою партії вина до США. Ось так: маленька родинна виноробня, а постачає вино в головне лігво світового імперіалізму. Є про що замислитись нашим вождям…
Познайомившись з ними, побалакавши про те й про се, не припиняючи дегустацію їх вин, ми чудово провели час та ще й прикупили по декілька пляшок Rosso і Sagrantino.

Все в цьому світі має кінець, добігало кінця й наше перебування в Умбрії.
Не дуже хотілось розлучатись з нашими чарівними господинями, та що поробиш… Останній раз помилувались з «нашого» балкону долиною Сполетто й поїхали далі.

Далі >>

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти