Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Штірія

Умбрія

Тоскана

 

1-й день. Київ – Tokaj (1037 км).

Через багатогодинну «затримку» на українсько-словацькому кордоні, приїхали ми в Токай лише пізно ввечері і не в дуже доброму гуморі. Готель не березі Тиси (Tokaj Hotel www.tokajhotel.hu)виявився дуже типовим, але в ньому й до цієї години працював ресторан, де можна було замовити не тільки токайське будь-якого типу, але й фуагра до цього унікального вина. Пошанували вино й кухню, зігрілись, заспокоїлись, потім, заради моціону, поблукали центром нічного міста й завалились у ліжко.

2-й день. Tokaj – Graz (721км, час в дорозі  7 годин).

Рання прогулянка засвідчила, що ранковий Токай мало чим відрізняється від нічного, тому поснідали й рушили у путь, повністю довірившись GPS. І вже за 25-30 хвилин поїздки суто суходільними рівнинами Угорщини, він нас привів (страшенно здивувавши нас) до… поромної переправи. З’ясувалось, що через Тису. Патріархальний пором безперервно рухався під стукіт старенького дизелька від одного берега до іншого, і ми майже не втративши часу і грошей, в захваті від несподіванної  прогулянки річкою, рушили далі.
Дісталися Грацу пообіді, знайшли свій  В&В (Gasthof Pension Zur Steirerstub´n www.pension-graz.at), перевдягнулись і пішли на спектакль до місцевого оперного театру. Давали «Фауст», а головні партії виконувала вельми достойна міжнародна команда.

 

 

3-й день. Graz – Stainz (122 км).

З ранку зарядив рівненький невеликий дощик, але він на зміг завадити нам познайомитись з містом.  Столиця Штірії Грац нам сподобався і соєю елегантною охайністю, і гармонійністю, й архітектурою, як старою, так  і сучасною. Найбільше здивував центр мистецтв, який більш за все нагадував гігантського інопланетного молюска (вночі його шкірою навіть рухались різнокольорові плями!).

 

 

 

 

 

Надалі своєю базою ми обрали не столицю, а розташоване неподалік містечко Штайнц. Точніше, навіть не саме містечко,а  В&В, що займав старовинний будинок - пам’ятник культири  XVIII сторіччя. Наша чарівна домівка стояла практично на верхівці великого пагорба, і з наших вікон відкривались дивовижні панорами на Штірію, привабливу за будь-якої погоди й години доби.

Тут ми прожили 3 доби, щодня подорожуючи сусідніми замками й містечкам, місцевим виноробням і винними кабачками.   

РЕМАРКА: Щодо місцевих вин. Найвідомішим штірійським вином вважається Шильхер – рожеве сухе, не дуже старе вино. Усі путівники по Австрії настійливо радять його покуштувати, наголошуючи на його винятковому смаку й букеті. Вирішивши йти за рекомендаціями, ми дегустували  Шильхер в різних місцях і виноробнях (від вельми дорогих і розкручених, до зовсім маленьких і невідомих). Мабуть, це все ж таки не «наше» вино. Ми його так і не зрозуміли. А от місцеві білі вина із звичних  для Австрії сортів  винограду Мюллер Тургау чи  Грюнер Ветлінер виявились вельми цікавими. У штірійських винних закладах (Buschenschanken) до них подають смачні й різноманітні закуски,  та й взагалі атмосфера у цих кабачках дихала теплотою і гостинністю. І яке це задоволення – посидіти в маленькій теплій залі, смакуючи то одне, то інше місцеве винце!... А те, що смакує, можна одразу ж прихопити для домашнього вживання.

Як про додатковий екзот інформуємо, що Weinstraße білих вин пролягає просто біля австро-словенського кордону, саме тому в деяких населених пунктах по один бік вулиці ви будете в Австріі, а по іншій – в Словенії. А кабачки можуть розташовуватись по обох боках вулиці, тобто випити можна в одній країні, а закусити – в іншій…

Далі >>

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти