Header image

 

         
           
 

Початок
подорожі

Тель-Авів

ієрусалим

Кесарія

Мертве море

Галілея

 

 

6-й день Kalia.Ночівлю ми запланували на Мертвому морі, але з огляду на несподіваний  додатковий часовий резерв, вирішили проїхати на південь, в напрямку Ейлату кілометрів 200-300  заради того, щоб побачити пустелю. Але саме її й не було! Шана і слава працелюбним ізраїльським рукам, що перетворили її на лани, пальмові гаї та теплиці! Пустелю ми все ж таки побачили, але пізніше, коли проїжджали палестинським Західним берегом Йордану.
Але через зроблений гак не шкодуємо, бо ми змогли під’їхавши до Мертвого моря з півдня, побачити його у всій його красі.

І вже потім, спустившись до нього і рухаючись вздовж узбережжя, проїхати повз Содом і Гомору, курорти Ейн-Геді аж до Іеріхона, та вдосталь насолодитись абсолютно фантастичними «місячними» краєвидами.

Проїхали по палестинських територіях вздовж всього моря і дістали до кібуцу Калія (www.kalia.org.il), що стоїть поруч з Кумраном – місцем, де було знайдено сувої Мертвого моря або так-звані «кумранські звитки». Після проїзду напівпустельними й напівмертвими палестинсько-бедуїнськими селами сарано-халупного типу «наш» кібуц виявився справжнім Едемом. Ще раз були здивовані працелюбством, терпцем і фантастичним життєлюбством його господарів.

Готель, а точніше окремі котеджики, що стояли у затінку величних дерев були чистими і на диво затишними, персонал люб’язним, а вечеря і сніданок разом з кібуціонерами в їхній їдальні – по-домашньому смачними, та й вино в місцевому магазині також непоганим. Ми до ночі сиділи на «нашому» ганку, насолоджуючись вином, пахощами квітів і теплою зоряною ніччю.
Перед вечеряю і після сніданку виїжджали помилуватись заходом та сходом сонця на Мертвому морі.

Зранку розпрощались з гостинними господарями (за все ми сплатили $96!), заїхали на пляж кібуца, що пильно охороняється, похлюпались у Мертвому морі, і  вздовж річки Йордан поїхали до Галілеї.

7і 8 дні. Karkom. Залишивши позаду пустельний Західний берег Йордана (Палестинська автономія), в’їхали на квітучу територію Ізраїлю, до Геннісаретського озера (Галілейське море). На наш подив, це прісноводне озеро також знаходиться нижче рівня моря (на 200 м). На березі озера розташовано чималеньке місто Тіберія, але ми, прихільні до власних звичок, ночівлю обрали не там, а в маленькому селі Карком, що лежить над озером не схилах гори.  
Краєвид на озеро з «нашої» галявинки був неймовірно красивим і ми провели там чимало часу, насолоджуючись ним в різні години доби.

Береги Генісаретського озера насічені вельми примітними місцями аж ніяк не менше ніж Ієрусалим. Саме тут в синагозі села Капернаум проповідував Ісус, тут він зустрів Його перших апостолів і тут він ходив «по водах акі по суху», а поруч з Капернаумом піднімається пагорб (гора Блаженства), де Він, вигнаний з синагоги, виголосив свою Нагірну проповідь і «Отче наш», і недалеко від Капернаума, в Тавсі , п’ятьма хлібами і двома рибами були нагодовані 5 тисяч голодних.

Крім паломництва святими християнськими місцями ми відвідали Цфат, розташований всього у 27 км від Каркома, Голанські висоти та фортецю Німрод.
Поїздка у Цфат не обійшлась без пригод. Місто це відоме зосередженням у ньому адептів кабали (здебільшого хасидів) і своїм мальовничим єврейським кварталом. Ми вирішили з’їздити туди у п’ятницю пообіді, до початку шабата. Але несподівано виявилось, що погода на відстані менш ніж 30 км змінюється кардинально: на озері сонце, штиль і тепло (ми ходили у шортах), натомість у Цфаті – дощ, вітер і холод. Довелось повернуться й переодягнутись. Через це у Цфат приїхали під вечір, коли по його вуличкам потягнулись до синагог по-святковому вбрані у все біле родини хасидів. Ми поблукали крутими, звивистими і не дуже чистим вуличкам старого міста, а з початком шабата розсудливо залишили місто. Щиро кажучи, чутки щодо мальовничості та виключної таємничості Цфату дещо перебільшені.
Зрозуміло, що шукати місце для вечері в шабат у Цфаті ми не збирались, а користуючись порадою наших господарів, поїхали у маленьке місто Рош-Піна (перекладається як «наріжний камінь»). Містечко це заселене життєлюбними вихідцями з Угорщини та Румунії і вечірнє життя в його тавернах і ресторанчиках било ключем. Вечір пройшов напрочуд весело, попоїли дуже смачно. Рекомендуємо!
В наш другий галілейський день ми з’їздили на Голанські висоти, піднялись у старовинну фортецю Німрод і зробили спробу подивитись на водоспади. Води в них не виявилось (осінь, не сезон!), а залишки дня лежали на сонечку і відпочивали «вдома». Поечеряли в ресторані кібуцу Гіносар на березі озера рибою Св. Петра (отак і називається), що була виловлена в Галілейському морі.

9-й день. Повертаємось до Тель-Авіву, але на зворотному шляху заїхали до національного парку на горі Меггідо. Місце примітне хоча б тим, що товщина «культурного» шару там ніяк не менша за 30 метрів!! Перша фортеця була там закладена ще в епоху ранньої бронзи! А з фортеці відкривається краєвид на долину Армагедон, тобто саме те місце, де згідно Апокаліпсису має відбутись останній двобій між силами Добра і Зла.

Тут, як і в багатьох місцях Ізраїлю магія назв була значно сильніша за магію місць, але, незважаючи на цю чергову інверсію, нам тут сподобалось.
Останні два дні в Тель-Авіві ми віддались солодкій насолоді нічогонероблення, загоряли й купались у морі, набираючись сил перед довгою київською зимою.

Потім був переліт і глибокий сніг із кригою в Борисполі.
Довго ще (до цієї пори) ми продовжуємо з задоволення згадувати цю приємну й гостинну країну та її таких різних, але дуже доброзичливих мешканців. Мир вам! Ми йдемо з миром та любов’ю в серці!..

 

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти