Header image

 

         
           
 

Початок
подорожі

Тель-Авів

ієрусалим

Кесарія

Мертве море

Галілея

 

 

4-й день. Ієрусалим. Закінчивши обстеження і в очікуванні вердикту лікарів ми вирішили з’їздити до Єрусалиму. Дуже радимо всім – не їдьте туди автівкою, оскільки з паркінгами у столиці постійні проблеми, та й пробок на вулицях вистачає.
Сіли до автобусу на центральному автовокзалі Тель-Авіву й вже за 40 хвилин були на головній автостанції Єрусалиму. Звідти автобусом №20 - і вже за 10-15 хвилин ми під стінами Яффської брами старого міста. 

Jerusalem Jerusalem

Оскільки змогли пробути в місті до вечора, побачили його і вдень, і при штучному освітленні. Магія назв примушувала нас ще у 20-му автобусі виглядати, очікуючи чогось незвичайного, чекати й збуджено переглядатись. В голові постійно крутилось «В белом плаще, с пурпурным подбоем… прокуратор Иудеи Понтий Пилат…» и т.д. за текстом булгаковського роману.
Біля стін завмерли затамувавши подих – ось воно святе місто! Зараз ми зайдемо до нього!!
Зайшли. І все перевернулось догори ногами – втрапили на типовий східний базар…
Усі вулиці старого міста (незважаючи на район: мусульманський, християнський чи іудейський) перетворені на суцільні ряди яток, шинквасів і магазинчиків. Старих стін не видно! Ну і звичайно – натовпи туристів. Все це миттєво змінило наш піднесений настрій і ми пішли собі до Храму Гроба Господня. Шлях до нього (незважаючи на мапу в руках) було знайдено з великими труднощами, з третьої спроби втрапивши у вузеньку щілину між двома ятками, що повністю була прихована під їхнім товаром. Із храму – до Стіни Плачу, а звідти скрізь щільні торгові ряди до Дамаської брами.

Jm Jm

Там ми мали знайти зупинку «шарут» (маршрутне таксі) №124, яким можна доїхати до КП на в’їзді у Віфлеєм. Згубивши хвилин 20 на його пошуки, ми врешті-решт дійшли спільної мови з водієм-палестинцем ізраїльської таксувки. Таке поєднання давало йому (а разом з ним і нам) можливість на тій самій машині їздити як по ізраїльській території, так і по землях палестинської автономії, а нам не шукати «палестинську» таксувку для проїзду по землях віфлеємських. Після коротких, проте жорстких торгів (Восток – дело тонкое!) ми досягли згоди і поїхали.
Дорогою нас найсильніше вразила стіна, що її будує Ізраїль з метою власної безпеки. Не заперечуючи загрози для Ізраїлю, що оселилась за цими високими мурами і розуміючи їх доцільність, не можемо не зазначити – стіна просто шокує, а Сашко, який бував у Берліні перед самим падінням Берлінської стіни, не міг позбутись чітких алюзій.

Храм Різдва Христова оточує спокій, а навкруги нього – місто, де народився Він, і народився цар Давид, і з котрим так багато пов’язано для всіх трьох світових релігій…

На зворотному шляху ми здебільшого мовчали чи то  від втоми, чи то повертаючись подумки до баченого, й роти наші широко відкрились тільки на Оливковій горі (Гора Вознесіння). З її верхівки відкривався краєвид на Місто.

Сонце сідало за мури міста, освітлюючи й зачаровуючи їх. А в голові знову юрмились цитати з «Майстра і Маргарити». Так стояли ми і дивились на святі іудейські могили і мури міста.

А потім спустились до Гефсиманського саду й Церкви всіх націй…

Коли підходили до міського муру Старого міста було вже біля 5-ї вечора. Щезли практично всі туристи, закрився базар і несподівано Місто почало впливати на нас магічним чином. Ми пройшли всією Via dolorosa, а коли на 1-ій станції зайшли на пусте (нарешті!) подвір’я, де Понтій Пілат творив свій суд над Ним, то від цих каменів повіяло на нас древньою правдою.

Невідомо чому: чи то через те що є достатньо документальних свідоцтв що саме тут знаходились приміщення і двір (що збереглись й досі), де римські прокуратори судили винних, чи ж через безлюддя й несподівану тишу, або ж через нас самих, але ми навряд чи зможемо забути і цю зустріч і наше побачення з Ієршалаїмом…

Далі >>

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти