Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Тіроль (Австрія)

Лігурія (Італія)

Тоскана (Італія)

Карінтія (Австрія)

Відень (Австрія)

 

8-й день. Passo dei Pecorai – Castello di Brolio – Siena – Monteregioni – Passo dei Pecorai.(152 км ). Сьогодні ми розпочинали наші подорожі Тосканою, себто безпосередні пошуки пасторалей. У планах було одне-єдино місто – Сієна, і враження від нього повністю співпали з нашим очікуваннями.
Почали ж з відвідування Castello di Brolio (www.ricasoli.it), однієї з найвідоміших виноробні у провінції К’янті. Є там  замок (звідти й назва), проте головне – сама енотека з прекрасно обладнаною залою для дегустації. Там є можливість не поспішаючи розкуштувати всі вина, що тут народжуються, а обравши якісь – саме тут їх купити.

РЕМАРКА В горах К’янті виробляються як білі, так і червоні вина. Якість білих вин, відверто кажучи, не вражає, все ж таки біле з півночі Італії краще. Навпаки, червоні вина – відмінного ґатунку. Справжнє Chianti Classico маркується печаткою з Чорним півнем (Галло Неро) і вважається найкращим к’янті. Всі різновиди справжнього к’янті розливаються у пляшки виключно бордоського типу, тому якщо ви десь побачите пузату оплетену соломкою пляшку фьяско (fiasco), майте на увазі –  вона містить лише непоганої якості місцеве вино далеко не найвищого ґатунку. Вино, витримане у діжках не менш 2 років, позначається написом “Riserva”. Зрозуміло, це відображається і на якості, і на ціні. Купуючи вино не у виноробнях,  а в супермаркетах, зверніть увагу на те, що якісні італійські вина завжди марковані DOC, DOCG, в крайньому випадку, Vini tipici.


Звідти взяли напрямок до Сієни. По дорозі з’ясувалась цікава річ. Виявляється, всі гори К’янті немовби поділяються на північні і південні, а межа між ними пролягає десь на широті Сієни. На північ від неї гори вкривають густі ліси, навіть за виглядом яких (мохи, ліани, лишайники) зрозуміло, що дощі тут – звичайне явище. А ось південніше Сієни – навпаки: ліси зникають, стає тепліше і відчувається, що опадів тут менше ніж на «північних» К’янті. Проте на якості вин це аж ніяк не відбивається, в той час як справжніми «тосканськими» краєвидами краще милуватись на півдні регіону.

Чарівна Сієна була саме такою, як ми її уявляли, несподіванкою стало хіба що її розташування на верхівці високого пагорба. Місто дуже приємне, головний майдан, на якому двічі на рік відбувається «palio», хоча й був «перенасичений» туристами, але від цього зовсім не програвав. А от вулички навкруги площі - на диво гармонійні і просто причаровували до себе. Приємним відкриттям став також і собор, і соборна площа.

Siena Siena Siena

А після Сієни почалась мальовнича дивовижна пасторальна Тосканщина, від якої раділа душа і теплішало на серці. До чого тут слова…

Toscana Toscana

Toscana Toscana

Toscana Toscana

9-й день. Passo dei Pecorai – San Gimignano – Radda in Chianti (278 км). Цього дня ми дещо змінили своє «місце проживання», перенісши на дві наступні доби нашу ставку у невеличке селище Рада ін К’янті, що стоїть на схилі пагорбу всього в 45 км від  Passo dei Pecorai. Переїзд поєднали з відвідуванням Сан Джиміньяно, про яке так багато згадують путівники і телепередачі.

S.Gimignano S.Gimignano

Стоїть таке собі село, мешканці якого декілька сторіч тому несподівано захворіли на «хмарочосну» хворобу й розпочали будівництво так званих сторожових веж, намагаючись зробити свою вежу вищою за сусідню. Оскільки вважалось, що чим вища вежа – тим багатша Raddaродина, яка нею володіє. Такий собі «античний» Нью-Йорк. Понаробили отих башт аж 72, але до нас дійшли тільки 14… В цій місцевості виробляють достатньо відоме біле вино Vernazza. Відверто кажучи, ані село, ані вино на нас помітного враження не справили, може вам більше пощастить. Під вечір дістались місця нашого нового помешкання – Рада ін К’янті. Селище невелике та затишне, стоїть у «дощовій» частині К’янті. Є в ньому готель та декілька ресторанів. Але нам найбільш до душі прийшлась піццерія Da Mickele («У Миколи»). І смачно, і все якось по-домашньому, і господар гостинний. А зупинялись ми у B&B «Casa Lastrucci» (www.casalastrucci.com).
За нашими вікнами відкривався ось такий краєвид.

Господарі здають спальню-вітальню-кабінет-ванну (з джакузі) на першому поверсі, а самі мешкають на другому.

 

10-й день. Radda in Chianti – Montalchino – Banfi – Montepulcano –  Radda in Chianti (280 км.) Продовжуємо наші сільські мандри із виразним присмаком і ароматом вин. Дорогою робимо постійні зупинки «на вимогу» від предивних тосканських краєвидів.

Toscana Toscana

Містечко Монтепульчано знане своїм «Благородним» вином (Vino Nobile di Montepulciano) і нічим іншим –  якщо ви довіряєте путівникам – не здобуло слави, проте завітавши до нього, швидко поїхати далі ми вже не змогли. Блукали вуличками, скуштували капучіно і по бокалу Montalcinoчудового місцевого вина. До речі, Vino Nobile… «Благородним»  зветься не тільки через шляхетний смак, але й тому, що раніше виробляти його дозволялось виключно найбільш титулованим дворянським родинам.
Лагідність і спокій місцевого стилю життя, тепле тосканське сонечко, смак вина, свіжі брускетто… Все це нас настільки міцно приворожило, що навіть думати про подальший шлях не було бажання.

А якщо до цього додати можливість завітати «в гості» до господарів безлічі маленьких приватних магазинчиків, майстерень, кав’ярень, де можна і на товар подивитись, і «за життя» не поспішаючи потеревенити …
Поруч з Монтепульчано розташовано ще одне маленьке містечко – Монтальчіно. Побудоване воно, як і більшість тосканських міст, на пагорбі, верхівку якого окупує невеличкий замок, оточений парковками. В замку та навкруги – безліч дегустаційних, де можна (і треба!) продегустувати Брунелло ді Монтальчіно (Brunello di Montalcino), одне з найкращих вин регіону К’янті. Посмакувавши ним нагорі, купити вирішили внизу, в маленькій винотеці, що стоїть на в’їзді в містечко. І були праві – вийшло дешевше. Трохи в бік від Монтепульчано і Монтальчіно стоїть, оточена з усіх боків полями та виноградниками, вілла Банфі (www.castellobanfi.com).

Toscana Banfi Banfi

Вілла, а краще сказати маленький замок, раніше належав кардиналу Ратті, вже потім обраного Папою, а замком опікувалась міс Банфі, яка з часом стала його власницею і перетворила віллу та господарські споруди в одну з найяскравіших пам’яток Тоскани, місце невимовного спокою, чарівності та розкоші, а вино Banfi й досі вважається одним з кращих в Італії.
Після повернення «додому» в Рада ін К’янті ми доволі серйозно зайнялись «останньою» вечерею в Італії, намагаючись зробити все, аби вона запам’яталась на довгий час.

РЕМАРКА Взагалі-то ми - великі прихильники італійської кухні (можна навіть ширше – середземноморської), до того ж любимо не тільки «смачно» посидіти в італійських остеріях, але й дома самі постійно готуємо щось «мідетеранське». Але під час подорожей на кухні практично не стоїмо (виключення –  зустрічі у друзів). Проте  виявилось, що в  Італії створено все, аби смачно попоїсти вдома і до того ж без куховарні. В усіх італійських супермаркетах (від величезної «Panorama» до будь-якого маленького «COOP») існують відділи кулінарії. Так от, саме тут і є де розгулятись. Пропозиція величезна, а купити  хочеться все: і салати з морепродуктів, і маринованих каракатиць, і в’ялених помідорів-перців-маслин, і фаршированих чимось малесеньких ротундочок в оливковій олії, і білих грибочків, і сиру, сиру, сиру, та ще й мортаделли двох-трьох видів. А в сусідніх відділах – фокаччо, паніні, чіабата і вина! Ну чого ж ще бажати?! Закуповуєш все це – і «додому», де легко і швидко організується вечеря в родинному колі.

Далі >>

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакти