Header image

 

         
           
 

Початок подорожі

Південна Чехія та Моравія

 

 

 

1-й день. Київ – Ужгород (831 км, час в дорозі 9,5 годин).  Виїхали з Києва вдень, приїхали в Ужгород над вечір. Оселиться можна у різних готелях, наші приятелі рекомендували пристойний і недорогий «Атлант», але ужгородські знайомі забронювали нам номер у Old Continent (www.hotel-oldcontinent.com), готелі дорожчому, з претензіями, але й з відмінним сервісом. Готель стоїть у 15 хвилинах їзди від україно-словацького кордону і має стоянку з охороною, а оскільки ми планували нічний виїзд, щоб убезпечитись від «митних черг», це нас повність влаштовувало.

2-й день. Ужгород – Kosice – Budapest – Vienna – Linz – Cesky Krumlov - (900 км, час в дорозі 7 годин 15 хв.) – Trzebon – Cesky Krumlov (всього 1014 км). Виїхали ще вдосвіта, о 3:15. На кордоні ми були цієї доби третіми – ніяких черг. Звідти попрямували на Кошице, а потім на південь – до Мішкольца, де починається автобан на Австрію. Тобто, ми обрали більш довгий, проте більш швидкісний маршрут. За одну добу ми побували у п’яти країнах (Україна, Словаків, Угорщина, Австрія і Чехія)!
Швидкість ми розвинули таку, що вже о 14 годині були біля Чеського Крумлова. Тут нам здалось що відпочивати ще зарано і ми вирішили гайнути ще й у розташований неподалік  Тржебонь. Містечко, точніше його центральна частина, нам сподобалось.

Але найбільш нас вразили місцеві ставки, що були закладені графом Рожембергом ще у XІV ст. Задум про поступове перетворення болотяних земель у систему штучних ставків і водосховищ прийшов у голову графському управителю, він запросив італійських фахівців і – робота закипіла! Маємо зазначити, що було споруджено й зариблено (!) сотні ставків, а найбільші – Горусицький (415 га) і Рожемберг (720 га), тобто фактично великі штучні озера, поєднали Золотим каналом (45 км). Справу Рожебмерків було підхоплено наступними поколіннями шляхти й простих громадян. І тому зараз Південна Чехія (Богемія) має 6 600 штучних водойм, переповнених різноманітною рибою.
РЕМАРКА  А найдивніше те, що опікується ними не держава, а чеська Спілка риболовів. І держава до цього багатства ніякого відношення ніколи не мала і не має. А щоб рибку половити треба не у держави ліцензію купити, а у Спілку вступити й внески сплатити. Або попрацювати на ставках. Ось таке самоврядування. І навіть радянська влада у Чехії з цим нічого зробити на наважилась.
Місця навкруги розкішні, ставки виглядають як природні, а знаменитих місцевих комарів ми так і не зустріли.
Під вечір повернулись у Чеський Крумлов. І впали у стан культурного шоку! Неймовірно красиве місто! Величне і прекрасне одночасно!

Цього вечора ми встигли оселитись у готель (www.hotel-seneca.cz) і трохи роздивитись навколо, але побаченого нам було вдосталь.

Головні екскурсії перенесли на завтра. А які в Крумлові шинки!!!  

 

 

 

3-й день. Cesky Krumlov – Holosovice – Hluboka nad Vltavou –Znojmo (262 км) 

Піднялись на світанку і ще до сніданку вийшли в поки ще безлюдне місто. Готель наш стояв у самому центрі, де автомобільний рух заборонено і тільки ті, хто має бронювання, може туди заїжджати.  Тому «крумловське диво» починалось просто за його ґанком.

 

 

А зараз уявіть, що в соціалістичній Чехії це місто свідомо було приречене на руйнацію і тиху смерть. В старому місті жили лише цигани, а про реставраційні роботи не було й мови. І все б так і скінчилось, якби не Вацлав Гавел та оксамитова революція. Саме тоді усі проблеми були вирішені і почалось відродження міста. Мимоволі пригадався Львів…
Вдосталь походивши по Крумлову і намилувавшись цією казкою, ми покотили до Моравії, де нас чекали друзі. По дорозі заїхали у «барочне» село Голошовице. Дуже схоже на туристичну показуху, хоча попри його популярність, село «живе».

Потім завітали до замку Глубока над Влтавою, якого після оксамитової революції було повернуто власникам – графам Шварценбергам. Останні його відродили і… відкрили для відвідувачів.

Народу туди йде багато, екскурсії по різних частинах замку розписані по годинах і хвилинах. Ми вирішили задовольнитись зовнішнім оглядом і прогулянкою парком. Краєвиди надзвичайні!

По дорозі з Крумлова до Зноймо (це вже в Моравії) ми вже вдруге проїжджали через Чеські Будейовіце. Саме тоді мимоволі пригадався бравий солдат Шейк і його будейовицький анабасіс. Саме тоді Йожеф Шейк і сформулював  свою славетну світоглядну думку про те, що коли справжній солдат має за мету потрапити у Чеські Будейовіце, то він це зробить незалежно від того в якому напрямку йтиме. У глибинності цієї пророцької думки ми ще мали можливість впевнитись на власному досвіді, але відчуття повної рації Швейка виникло саме в цей день.
У Зноймо мешкали наші друзі і ми не могли відмовити собі в задоволенні ще раз з ними побачитись. А для дружби і три сотні кілометрів не гак!

4 і 5-й дні. Znojmo – Orlik – Lipnice nad Sazou – Pisek – Rozemberk nad Vltavou (385 км).  Весь четвертий день ми провели з друзями у Зноймо та його околицях. Місто це стоїть за 60 км від Відня, і його позитивний вплив відчувається  тут на кожному кроці. Ми вподобали Зноймо, хоч і не зрозуміло через що воно так стається.

Наступного дня ми розпрощались з друзями й попрямували у зворотному напрямку – на захід. По дорозі заїхали в замок Орлик, що належав іншій гілці Шварценбергів і зараз також повернений їм демократичною владою. Замок і парк, що його оточує, були гарні, проте зовсім нефотогенічні, оскільки найкраще вони виглядають або з повітря, або з річки. Та того дня місцевий катерок на плавав (хоча і мав би), а гелікоптера у нас з собою не було… Спробували під’їхати до іншого берега широкої Влтави аби ж таки побачити замок у повній красі, але дорогу несподівано перекрили заборонні знаки. Не вийшло!

Від Орлика посунули прямо у Ліпнице над Сазов.
В цьому містечку пройшли останні роки Ярослава Гашека. Трактиром, де він тоді жив, зараз володіє онук письменника – Ріхард Гашек. Трактир було повністю відновлено, включно кімнату, де мешкав великий творець Швейка. Так що там можна зараз гостям навіть заночувати. Поруч музей письменника, а трохи вище трактиру, на пагорбі, місцевий цвинтар з його могилою. Атмосфера у трактирі, незважаючи на екскурсантів, цілком домашня, ґаздують Ріхард і його дружина. Зважаючи на наше захоплення творами Гашека відвідування цього місця було обов’язковим, а враження від перебування – незабутніми. Навіть безалкогольне пиво – у Чехії «сухий закон» для водіїв – не було в змозі зіпсувати свято. Хоча краще б було заночувати. Але ми вигадали для себе інше – проїхати, хоча б трошки, шляхами анабасіса Швейки й заїхати у відоме нам за романом місто Пісек. І не пожалкували.

Ночівля була намічена у маленькому містечку Рожеберк над Влтавою, що поруч з австрійським кордоном. Все містечко – декілька будинків в закруті Влтави, та замок, що височіє над ними на високому березі річки.  А от тиші, спокою, поезії та чарівності – безодня.

Наш готель «Ружа» (Троянда) стояв просто на березі Влтави (www.hotel-ruze.cz) і був вельми непоганим, заохочував до відпочинку.  Аби урізноманітнити враження вирішили повечеряти у сусідньому ресторанчику, в компанії студентських груп, які «рафтували» по річці. А  от поснідали «у себе», за столиком на прибережній галявині, насолоджуючись спокійним плином темних вод,  що несуть каное і плотики.

6-й день. Rozemberk nad Vltavou – Ceski Budejovice - Telc (150 км)
Після сніданку вирішили проїхати понад Влтавою до Чеського Крумлова, через те, що на всіх картах ця дорога позначалась як «живописна». Вона й справді була мальовнича, шуміла річка, відкривались пречудні берегові та гірські краєвиди. Річкою безупинним потоком пливли різнокольорові плавзасоби з різновіковими «рафт-особами». На берегах обладнані спеціалізовані табори  «плотогонів» з набором усіх зручностей. Але як не повільно ми їхали, та все ж під’їхали до Крумлова і звідти попрямували до Чеських Будейовіц.
Незрозуміло чому, але ані Пісек, ані Чеські Будейовиці путівники не відносять до переліку туристичних принад. І дарма. Стара частина Будейовіц просто розкішна. І поза тим, саме сюди прагнув дістатися через усі перепони бравий солдат Йожеф Шейк! Ну як ми могли проїхати повз них?!

Насилу відірвавшись від Будейовіц попрямували до місця нашої останньої ночівлі в Чехії – містечка Телч, також включеному ЮНЕСКО де переліку об’єктів, що охороняються.

Головне надбання містечка – центральний майдан Захаріаша з Градця, на якому і стояв наш готельчик (www.hotelcelerin.cz ), причому вікна нашого номеру виходили просто на старовинний фонтан, що стояв на площі. Не знаю як вам, а нам все це дуже сподобалось.

Поруч з майданом, але вже за межами історичного центру, ми натрапили на трактир «Na kоpecku», де й збулось наше бажання – провести вечір не в туристичному об’єкті, а серед звичайних чеських громадян, попити пивця і відчути місцеву атмосферу. Якщо хтось ще має такі саме бажання – кращого місця й не знайдеш. І заклад, і трактирник, і кухня – самі як там не є чеські. Та й ще дешево!

7-й день. Telc – (Brno – Uhersky Brod – Trechin – Zelina – Martin) - Smokovec (471 км  час в дорозі 6 годин)
Виїхали з Телча десь о десятій і взяли напрям до Словаччини. Швидкісна дорога і в Чехії і у Словаччині в процесі створення, тому і середня швидкість невелика. Але вже після обіду були в Смоковці, що стоїть на відрогах Високих Татр. І ось тут нас чекав неприємний сюрприз. Останній раз ми гостювали тут у 2002 році, а в 2004 горами пройшов буревій, який з коренями викорчував усі ялинкові ліси, оголив схили, перетворивши мальовничі краєвиди на «місячний ландшафт». Для нас це стало вельми неприємною несподіванкою. Наслідків боротьби за поновлення ландшафту непомітно, вигляд все це має гнітючий. Тобто поки що їхати туди не радимо.

8-й день. Smokovec – Presov – Kosice - Київ (1045 км, час в дорозі 12 годин)
Виїхали якнайраніше, проте на кордоні простояли більше 2,5 годин. В черзі говорили, що краще б нам було їхати через угорсько-український кордон, тоді б могли заночувати в нашому улюбленому Егері. Знати б прикуп…
І все ж таки у Києві ми пригадували нашу подорож з величезним задоволенням, а до Чехії вирішили з’їздити ще раз. А може й більше…

   
           
     

 

Початок   Подорожі   Хто ми   Чому   Контакт